Ще одна точка зору щодо стратегії розвитку банківської системи України

У період 2014-2019 років банківська система зазнала кардинальної чистки, НБУ позбавив ліцензії, і ліквідував 361 банк. Це стало причиною зменшення конкуренції в банківському сегменті, погіршення якості послуг, що надаються для населення і підприємств. Серед побічних проблем варто відзначити втрату робочих місць великої кількості вузькопрофільних фахівців.

Фінансовий капітал, який був зосереджений в банківському секторі, став перетікати в менш зарегульовані сфери. Це створило додаткові ризики для макроекономічної стабільності і споживачів фінансових послуг, через низький рівень державного регулювання цих секторів. Така ситуація сама по собі є погано передбачуваним фактором макрофінансової стабільності в банківському сегменті і істотним ризиком для всієї фінансової системи України.

Якщо проаналізувати вимоги до мінімального капіталу банків в Україні та країнах ЄС, то можна побачити одну дуже цікаву річ: сьогоднішні вимоги (необхідність мати статутний капітал банку 500 млн грн. у 2025 році) не відповідають вимогам директив ЄС та Ради Європи, де мінімальний початковий капітал будь-якої кредитної установи на території ЄС повинен бути не менше 5 млн євро. Виходить, що НБУ встановив настільки жорсткі вимоги до мінімального рівня капіталу, що вони перевищують аналогічні вимоги в країнах Європейського союзу.

Деякі фінансові фахівці вважають, що подібне фінансове обмеження допуску на банківський фінансовий ринок підвищує ризики і уповільнює оздоровлення банківського сектора. На їхню думку, мінімальний розмір статутного капіталу для початку роботи в банківському секторі не повинен бути більше 200 млн гривень.

З іншого боку, поява безлічі нових компаній, статутний фонд яких мінімальний, говорить про недостатність запасу міцності при можливих коливаннях світової фінансової системи, і відповідно, призводить до зменшення надійності фінансової системи України.

Аналіз організаційно-правової форми комерційних банків показує, що у нас всі банки сформовані як акціонерні товариства. В Європі використовується принципово інша система, яка дозволяє існувати невеликим компаніям нарівні з великим фінансовими групами. В Україні відсутній поділ на банки з базовою та генеральною ліцензією, а також на компанії за спеціалізацією діяльності: спеціалізовані, кооперативні або комунальні банки (як це є в багатьох успішних країнах світу).

Банківська система Польщі є структурою, в якій є місце для всіх типів фінансових компаній, які не можуть бути поглинені суб'єктами поза типу діяльності. Юридичні особи, які здійснюють банківську діяльність, - понад 600, з них 36 - універсальні банки, 27 - зарубіжні банківські філії і більше 550 - кооперативні банки.

У Німеччині комерційні банки поділяються на чотири основні групи: кредитні банки (понад 250 приватних комерційних банків, в тому числі понад 80 філій іноземних комерційних банків), кооперативні банки (близько 1300 кооперативних кредитних товариств на чолі з двома центральними кооперативними банками), спеціалізовані банки ( іпотечні житлові та інші кредитні установи, що надають під заставу майна кредити фізичним особам), публічно-правові кредитні установи (понад 450 муніципальних ощадних кас і ряд земельних банків, що виконують функції універсальних комерційних банків).

Для посилення конкуренції на банківському ринку, спрощення доступу населення та малого і середнього бізнесу (МСБ), доцільно внести зміни в закон України "Про банки і банківську діяльність" для поділу банків в країні на базові та універсальні.

Для комерційних банків з базовою ліцензією потрібно передбачити спрощене регулювання, зокрема зменшити кількість нормативів (їх повинно бути не більше п'яти замість 11, як зараз (з урахуванням двох нормативів по валютній позиції).

Для банків з базовою ліцензією передбачити менше звітності, більш лояльні вимоги до мінімального рівня резервного капіталу.